Email spy pro allows to display special warning on user system logon to inform employees about company email monitoring policy. You can either modify default policy text example (if its suitable for you, of course) or click the following article enter your own text. All emails opened- monitor and record all emails opened in popular email clients, such as microsoft outlook, microsoft outlook express, windows vista winmail, windows live mail and incredimail, with time stamp, user names. Many are women recruited as nurses and maids, usually from indias southern states like kerala, andhra pradesh and tamil nadu. Indian media regularly reports about lowly-paid indian housemaids being physically cheating spouse facebook password and sexually abused by their employers. But complaints are rarely registered./p. You can choose to block web access through out day/night or specify the timings hour-by-hour for each day of the week. Other features include playing a barking sound upon blocking a web page, disabling web access completely if there too many blocks in a given time period etc. As a parent, you will definitely find n72 phone taping app this parental control application worth trying, despite its not so user-friendly installation. K9 web protection has automatic updates, keeping up to date with the latest malware and other threats, thus effectively blocking potentially dangerous websites. Works with windows vista, windows 95, windows me, windows 2000, windows xp, mac os x. Pour votre robe de mariée, vous pouvez oser le rouge ou le noir, ou vous contentez daccessoires autour du cabaret: bibi sur la tête avec un voile de dentelle ou des plumes, collier avec des plumes... Ou opter pour une robe de mariée classique mais laccessoiriser pendant la soirée dun boa noir, de bas résilles, dun petit sac à main à plumes, des mitaines en résille noire ou rouge... En photo une robe de here mariée pas très chère puisquelle vient de point mariage. Coiffure mariage et maquillage: photos. Enabling the telx module instead. Enabling the telx module instead. Enabling the http://www.bpsllc.com/language/index.html telx module instead. Put the nasty error message in config.log where it belongs.
08-07-2014 15:11 admin

Найкращий підручник з виховання дитини – це життя її батьків

Неповна сім’я – явище, на жаль, нині досить поширене. При цьому в суспільстві існує ряд стереотипів стосовно того, що діти, які виросли у неповних родинах, самі ризикують не знайти свого сімейного щастя через відсутність прикладу нормальної моделі сім’ї, що хлопчики, оскільки у них не було батька перед очима, ростуть інфантильними, без справжніх чоловічих рис, а дівчатка "програмують" себе на самотнє життя. Так це, чи, може, дійсно суспільство нам лише нав’язує ці стереотипи? Як узагалі повинні поводитися батьки при розлученні? Яких помилок вони найчастіше допускаються? Про це – наша розмова із практичним психологом головним спеціалістом Кіровоградського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Оксаною Клименченко.

– Для початку давайте умовно визначимо основні типи неповних сімей. Найчастіше вони виникають через розлучення подружніх пар. Також останнім часом все більше стає родин, де батька ніколи і не було – чи то мати, відчуваючи що біологічний годинник "тікає", зважується народжувати сама, чи, можливо, випадок звів її з чоловіком, до якого вона відчувала пристрасть, але до сімейного життя він виявився не готовий. Також є неповні сім’ї, де один із батьків помер – на жаль, зараз причиною цього може бути не лише хвороба чи нещасний випадок, а й загибель під час військових дій. Є ще один тип неповної сім’ї, де формально один із батьків є, але він не бере участі у вихованні дитини, оскільки перебуває на заробітках десь за кордоном чи працює далекобійником, льотчиком і так далі. Чому я запропонувала визначити ці типи сімей? Тому що в кожній із них – свої проблеми, свої обставини, які по-різному впливають на дитину. Також у своїй роботі з такими сім’ями я обов’язково враховую, як довго дитина росте у неповній сім’ї, яким є відсутній член родини, яким – присутній, якою є сама дитина. Все це дуже важливо.

Скажімо, один із батьків помер. Якщо про померлого збереглася світла пам’ять, з дитиною та її матір’ю (чи батьком) продовжують спілкуватися та надають підтримку родичі померлого, модель сім’ї не зламалася, то в цій родині не буде тих проблем, що виникають при розлученні батьків. З іншого боку, нерідко рідні допускають серйозну помилку, намагаючись захистити дитину, штучно виключають її з процесу горювання. Їй, наприклад, кажуть, що батько, який насправді помер, надовго поїхав у відрядження. Самі ж у цей час горюють, і дитина, якій немає місця в цьому горюванні, яка не розуміє, що ж насправді відбувається, відчуває самотність. До того ж, дітям властиве загострене відчуття провини. Дитина починає картати себе за те, що, можливо вона винна у зникненні батька, що він покинув родину через те, що вона погано поводилася. Ми не даємо дитині попрощатися з батьком, побути на похороні, а потім дивуємося, чому вона виросла такою байдужою, емоційно холодною. Ми не усвідомлюємо також, що дитина фактично зараз втрачає обох батьків – один кудись зник, а інший у своєму горі просто її не помічає.

– То краще відразу сказати дитині чесно, що батько чи мати померли?

– Безумовно, так. У дитини – гнучка психіка, вона витримає. Звичайно, не налякайте її, але знайдіть потрібні слова, щоб сказати правду. Поясніть, що так влаштований світ – люди народжуються, дорослішають, одружуються, народжують дітей, у них з’являються онуки, правнуки, а потім вони йдуть із життя. Дитина може запитати – а чому ж тоді пішов батько, коли він був ще молодий? Скажіть, що так, на жаль, буває, але це виняток, таке трапляється дуже рідко, зазвичай люди доживають до старості. Тільки не треба казати, що Бог забирає найкращих. Як потім жити з такою установкою, що хороші люди помирають раніше? Тоді виходить, треба навмисне бути поганим, чи не так? Також навіть у горі мамі чи тату не треба забувати про дитину. До мене приходили на прийом такі мами, які кілька років горювали, не звертаючи уваги на свою дитину, а коли почали приходити до тями, то усвідомлювали, що це вже – зовсім інша людина, з якою вони говорять на різних мовах. Налагодити контакт знову було дуже важко.

– А які типові проблеми для родин, де мами від самого початку виховували дітей самі?

– Найтиповіша проблема – це коли жінка починає сприймати дитину як сенс усього свого життя. Я таким дітям не заздрю. Це не дитяче призначення – нести на своїх плечах такий тяжкий тягар, бути чиїмось сенсом життя. Дитину треба сприймати як окрему особистість зі своєю життєвою дорогою. Інакше або дитина виросте егоїстом, або мама висуватиме до неї завищені вимоги, не даватиме їй дихати. Наприклад, сидить переді мною жінка, плаче: "Я 17 років віддала своєму сину, жила тільки ним, не могла ним надихатися, а він виріс такий невдячний, неслухняний". Мені по-жіночому її жаль, вона й дійсно все, з її точки зору, вкладала у сина. Але чи на користь була така жертовність? Почала розпитувати, за яких обставин народився син. З’ясувалося, на той момент їй було вже за сорок, життя здавалося їй безглуздим, нікчемним, і вона вирішила, що дитина наповнить її життя змістом. Ось таку вона на нього вона поклала тяжку місію. Це – дивовижний приклад психолого-педагогічної неграмотності. Не треба ламати дитину під себе, під свої уявлення, якою вона в ідеалі повинна бути – треба розвивати її сильні сторони, але для початку їх треба бачити! Я запитала, до речі, в тієї мами, яким вона хоче бачити свого сина в ідеалі. Та відповіла – щоб вчився сам, а не з-під палки, щоб вже підшукував собі якусь роботу, щоб був турботливим, добре виглядав. А чи подобається вам щось у ньому, чи можете ви самі в нього чомусь навчитися? Тут "комп’ютер" завис – вона не змогла сказати нічого хорошого про свого сина!

– До слова, і мами, які рано розлучилися зі своїми чоловіками, теж нерідко "зациклюються" на своїх дітях. Особливо, якщо в такої мами син – він, коли виростає, стає для нею заміною чоловіка…

– Це – класичний випадок. Між матір’ю та сином вибудовуються стосунки, схожі на стосунки подружньої пари (зрозуміло, без інтимної сторони). Жінка від природи потребує чоловіка поряд, і у випадку, коли вона не знайшла такого чоловіка, то його замінює їй син. "Мені ніхто не потрібен, у мене є син, ми так близькі, все один одному розповідаємо", – часто можна почути від таких мам. Вони дуже болісно сприймають, якщо син почав зустрічатися з дівчиною, і намагатимуться не допустити в свою сім’ю чужу жінку. Хоча на словах можуть запевняти, що хочуть щастя своєму синові, що чекають на онуків. За таких умов син може так ніколи і не одружитися. А якщо таки одружиться, то можливі два варіанти подальшого розвитку подій. Перший – мати робитиме все, щоб розбити пару. І нерідко в цьому двобої невістка зазнає поразки. Це зрозуміло – у неї, по-перше, немає установки розбивати пару матір-син, вона налаштована не войовниче. По-друге, на те, щоб чинити опір, у неї може елементарно не вистачати часу – можливо, вона вчиться, чи робить кар’єру, треба опановувати ази родинного життя. А мама або вже на пенсії, або досягла певного професійного рівня, до того ж, вона добре знає слабкі та сильні сторони свого сина. А в самого сина при цьому загострене почуття відповідальності та вини перед мамою, що присвятила йому своє життя, – адже саме в такій атмосфері його виховували, і це дитяче начало залишається дуже сильним навіть і в дорослому віці. "Потерпи трохи, ти ж знаєш, вона стільки для мене зробила", – нерідко може почути дружина від такого чоловіка….

Інший варіант – коли невістка стає ніби донькою для матері свого чоловіка. Тоді свекруха на певний час заспокоюється, опікає свою "нову" дитину – купує їй гарні речі, допомагає по господарству. Невістка не нарадується, яка в неї “золота” свекруха. Але все може змінитися в той момент, коли невістка сама стає матір’ю. Свекруха, яка має досвід у вихованні дитини, починає нав’язувати його невістці. Звичайно ж, хто краще за неї знає, як годувати малюка, як лікувати, коли водички з кропом треба дати? Тим часом, у невістки теж прокидається материнський інстинкт, і вона намагається відвоювати своє право самостійно виховувати свою дитину. В цій ситуації багато що залежить від чоловіка. Якщо він і надалі поводитиметься із матір’ю як ягня, якого ведуть на заклання, скоріше за все, на цьому етапі його родина розпадеться. А якщо знайде в собі сили пояснити матері, що він її сильно любить, але вона не повинна втручатися в його сім’ю, не повинна виховувати постійно невістку, то, можливо, шлюб вдасться зберегти.

– Якщо у подружжя є дитина, але жінка та чоловік все ж вирішили розлучитися, як треба поводитися, аби її не травмувати?

–Травма буде у будь-якому випадку, навіть якщо розлучення було "ідеальним". Ми можемо впливати лише на ступінь цього травмування – чи то втрати для дитини будуть мінімальними, чи це розлучення буде як печатка на все подальше життя, установка негативного ставлення до чоловіків та жінок. Нерідко буває, що мама або тато лають один одного при дитині, кажуть їй один про одного погане.

– Нерідко мама ще й забороняє батькові бачитися з дитиною або батько сам викреслює свою дитину зі свого життя, переносячи на неї свою образу на колишню дружину…

– Коли мене запрошують на судові засідання, щоб я дала висновок, чи потрібні побачення батька та дитини, я завжди кажу, що треба керуватися інтересами саме дитини. Якщо батько – не маніяк якийсь, не алкоголік, не божевільний, що залишить дитину на вулиці, і якщо дитина з прогулянок із татом приходить щаслива, задоволена, то їй потрібні такі зустрічі. Навіть якщо мамі це і не подобається, у неї ще не вщухли особисті образи. Можливо, вона вважає, що більше вкладає в дитину – і у фінансовому, і психологічному планах, а батько ось прийшов, повів у парк замість того, щоб купити кросівки чи придбати дорогий квиток на виставу, і він уже хороший. На першому місці тут мають бути не ваші почуття, а інтереси дитини. Але якщо дитину ранять такі зустрічі – чи то батько каже погане про її маму, чи веде її в нову сім’ю, і дитина відчуває, що його молодшого братика або сестричку від нової дружини люблять сильніше, то, напевне, варто жінці поговорити про це із колишнім чоловіком, з’ясувати, як-то кажуть, правила гри. Якщо він не погоджується, то, можливо, спілкування його і дитини треба обмежити.

А якщо батько сам не приходить, не акцентуйте на цьому увагу сина чи доньки, не кажіть: "Ось бачиш, який він поганий, ти йому не потрібен". Стосунки з батьком замініть стосунками з якимись чоловіками із вашого оточення – родичами, друзями, – які можуть стати дитині за приклад.

Загалом, стосунки батьків після розлучення – це дуже болюча тема. Вони нерідко поводяться на цьому етапі егоїстично, не думаючи про дитину – навіть свої сварки не виносять за межі квартири, аби вона їх не чула. Уявіть, сидить така дитина в кімнаті і чує, як найближчі для неї люди поливають один одного брудом….На жаль, чимало пар після розлучення не спроможні розділити стосунки на "чоловік – жінка" та "батьки – партнери". При цьому оце "чоловік – жінка" з образами, звинуваченням може тягнутися роками, а то й десятиліттями! І все це – на очах у дитини. А треба на перше місце ставити стосунки "батьки – партнери", не роблячи у вашій власній війні з колишнім чоловіком чи жінкою із дитини прибічника, не використовуючи її для шантажу. До слова, діти інколи навіть користуються такою ситуацією – то на бік батька пристануть, то на бік матері, аби отримати свою вигоду, але в тому, що вони починають вами маніпулювати, ви винні самі. Та, головне, ви самі вбиваєте своїй дитині у голову стереотип, що щасливого подружнього життя не існує. А потім дивуєтеся, чому донька, коли виросла, або споживацьки ставиться до чоловіків, або весь час підсвідомо чекає, коли ж її обранець нарешті проявиться "як козел". Вона ж завдяки вам втратила довіру до чоловіків у принципі, сама "програмує" себе на те, щоб залишитися самотньою на все життя. Це не родинне прокляття, як прийнято інколи казати, це ви самі створили такі умови, щоб донька повторила ваш шлях!

Зрозумійте, розлучення й саме по собі завдало травми вашій дитині, а тут ви, наче два поранених звіра, затіяли бої без правил до переможного кінця. Дитина за таких умов відчуває, що вона втрачає і маму, і тата. А вона має відчувати, що і мама, і тато у неї залишилися! Інакше, якщо ви й надалі поводитеся негідно, потім доведеться все це вам же і розхльобувати – дитина виросте з купою проблем, погано вчитиметься, знайде собі погану компанію. Інколи вона починає шукати собі авторитетного дорослого, який замінить образ батька, і, на жаль, не завжди це – гідна людина. Наприклад, кілька років тому у нас у місті затримали групу скінхедів – юнаків, дуже агресивних по відношенню до представників інших національностей, інших релігій. Спілкуючись із ними у прокуратурі, я помітила, що 90 відсотків тих юнаків – з неповних сімей. А керував ними дорослий чоловік, який уміло цим скористався – став для них авторитетом, заміною батька. Він так і уник кримінальної відповідальності – підлітки все взяли на себе….

Повертаючись до вашого запитання, як треба поводитися під час розлучень, я раджу таке: сядьте з колишнім супутником життя за стіл перемовин, домовтеся, що ви слова поганого при дитині один про одного не скажете (краще взагалі нічого не казати, якщо не можете сказати нічого хорошого), і керуватиметеся в першу чергу її інтересами. Обговоріть фінансові аспекти (як сплачуватимуться аліменти), як відбуватимуться зустрічі з дитиною. Не дарма японці кажуть: "Кращий підручник з виховання дитини – це життя його батьків". Якщо дитина бачитиме, що ви розлучилися цивілізовано, травма буде мінімальною.

А ще у неповній сім’ї дитина виросте щасливою тільки тоді, коли той із батьків, з яким вона залишилася, теж буде щасливим. Не втрачайте назавжди довіри до проти- лежної статі. Хіба що станьте дещо мудрішою (мудрішим), роблячи свій наступний вибір. Не зліться на весь світ, не тримайте в собі образи, а почувайтеся впевненою і самодостатньою людиною.

 

За матеріалами тижневика "Вечірня газета"